Кримські гори. Географічне положення, межі, розміри

КРИМСЬКІ ГОРИ. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ, МЕЖІ, РОЗМІРИ. ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДНИХ УМОВ І РЕСУРСІВ. НЕСПРИЯТЛИВІ ПРИРОДНІ ПРОЦЕСИ. ПОДІЛ НА ПРИРОДНІ ОБЛАСТІ. ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Мета: сформувати в учнів знання про чинники формування, за­кономірності та прояви висотної ландшафтної поясності Кримських гір; природу і географічне положення та межі природних областей Кримських гір; з’ясувати особливості природи Кримських гір у по­рівнянні з природою Українських Карпат, причини виникнення і про­яв стихійних природних явищ і процесів у горах; сприяти змінам у рівнях розумової діяльності учнів через навички мислення високого рівня — аналіз, синтез, оцінювання; закріпити вміння працювати з різними джерелами географічної інформації — літературними, карто­графічними, статистичними.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта України, картосхема Кримських гір, ілюстрації.

Географічна номенклатура: Кримський півострів, Кримські гори, Південний берег Криму, г. Ай-Петрі, Карадаг, Ялтинська яйла, Ба­буган-яйла, Чатирдаг, Демерджі, Карабі-яйла, гори-останці: Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Тепе-Кермен; масив Карадаг, г. Кастель, г. Аюдаг, Великий Каньйон Криму, мис Мартьян.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Прийом «Бліцопитування»

• Перелічіть особливості географічного положення Українських Карпат.

• Назвіть тектонічну структуру, до якої належать Українські Карпати.

• Назвіть, з яких гірських порід переважно складаються надра Укра­їнських Карпат.

• Назвіть та покажіть на карті основні гірські масиви та хребти Українських Карпат.

• Назвіть та покажіть на карті фізико-географічні області Україн­ських Карпат.

IIІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Учитель. На півдні території України, на Кримському півострові є ще одна гірська система — Кримські гори. Наше завдання з’ясувати особливості природи цієї гірської області та порівняти їх з особливо­стями природи Українських Карпат.

 

IV. Вивчення нового матеріалу

Прийом «Творча лабораторія»

Учні одержують завдання в малих творчих групах підготувати за текстом підручника, картографічними матеріалами відповіді на пункти плану типової характеристики фізико-географічного району. На підготовку дається 7–10 хв. Основні тези занотовують, викорис­товуючи прийом «шпаргалка». Для впорядкування одержаної інфор­мації з питання фізико-географічних областей Кримських гір можна використати наступну форму:

 

Назва фізико-географічної об­ласті

Географічне по­ложення

Особливості клі­мату

Особливості ґрун­тово-рослинного покриву

 

 

 

 

Після закінчення роботи в групах учні презентують результати роботи для усього класу.

Основні моменти нового матеріалу

Кримські гори простягаються із заходу на схід на 180 км, за­вширшки 50–60 км. Схили гір асиметричні: північні довгі і пологі, південні — круті, з чим пов’язана неоднорідність їх ландшафтної ви­сотної поясності. У рельєфі чітко виділяються три майже паралельних пасом: Головне (найвище), Внутрішнє і Зовнішнє. У своїй основі гори складені тріасовими і юрськими породами: сланцями, пісковиками, вапняками. Головне пасмо утворене масивними вапняками юрського періоду. Тектонічними рухами, річищами річок воно розбите на окремі гірські масиви: Ай-Петрі, Ялтинську яйлу, Бабуган-яйлу, Чатирдаг, Демерджі, Карабі-яйлу, що підносяться над Південним берегом Криму на 800–1000 м.

У формуванні рельєфу Кримських гір основна роль належить тектонічним та денудаційним процесам. У районі Бахчисарая ними утворені долини, своєрідні гори-останці: Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Тепе-Кермен тощо.

На Південному березі Криму трапляються вул­канічні породи, якими складені масив Карадаг, г. Кастель, г. Аюдаг тощо.

У приморській смузі Південного берега Криму хвилі інтенсивно підмивають пухкі породи, зносять їх у море. Тому берегова смуга, так необхідна для будівництва міст і курортів, руйнується. Від руйнування береги захищають інженерними спорудами. Будують підпірні стінки, що запобігають зсувам, буни і хвилеломи, що зменшують руйнівну силу морської стихії.

У Кримських горах розвинулись середньо- і низькогірні, пасмово-улоговинні широколисто-лісові, мішано-лісові, передгірні лісостепові, гірські лучні, прибережно-схилові, субтропічні середземноморські ландшафти.

Широколисто-лісові ландшафти сформувалися в межах перед­гірних куестових пасом. Куестово-лісові ландшафтні місцевості на­лежать до найвищих ділянок Внутрішнього пасма, де переважають низькорослі дубові ліси на дерново-карбонатних ґрунтах. Низькогірні лісові місцевості характерні для пасмових знижень з бурими гірськи­ми лісовими і коричневими ґрунтами. На північному схилі Головно­го гірського пасма поширені широколисто-лісові ландшафти з дуба пухнастого і скельного на бурих гірських лісових ґрунтах, у гірсько-долинних місцевостях — з бука на бурих гірських лісових ґрунтах. Видові відмінності ландшафтів пов’язані з неоднорідністю геологічної і морфологічної будови гірських пасом, висотою місцевості.

У Кримських горах зосереджено близько 120 природоохоронних об’єктів. У даній місцевості створено Ялтинський гірсько-лісовий запо­відник, Карадазький заповідник і заповідник Мис Мартьян, Кримське заповідно-мисливське господарство, заказники (Великий Каньйон Криму, Новий Світ тощо), пам’ятки природи (Демерджі-яйла, гора Кішка тощо).

Кримські гори поділяються на три фізико-географічні області: Кримську передгірну лісостепову, Головне гірсько-лучно-лісове пасмо і Кримську південнобережну субсередземноморську.

Кримська передгірна лісостепова область охоплює Зовнішнє і Вну­трішнє пасма, де переважають лісостепові ландшафти: дубові ліси на дерново-карбонатних ґрунтах, що чергуються з лучними степами на чорноземах. Річна сума опадів становить 550 м, сума активних темпе­ратур — 3000– 4500 °С. Річний стік зарегульований водосховищами. Трапляється карст — улоговини, лійки тощо.

В області понад 30 заповідних об’єктів (заказники — Кубалач, Качинський каньйон, пам’ятки природи — Мангуп-Кале, Бельбець­кий каньйон тощо).

Область Головного гірсько-лучно-лісового пасма досить різно­манітна щодо ландшафту. На північному схилі до 750–800 м поши­рені горбисто-улоговинні низькогір’я з бурими гірськими ґрунтами під дубовими лісами (дуб пухнастий, скельний). Вище цього поясу тягнуться глибоко розчленовані середньогір’я під буково-грабовими і буково-сосновими лісами на бурих гірсько-лісових і дерново-буро­земних ґрунтах. Вище 1000 м на межі з яйлинським поясом високос­товбурні букові ліси змінюються приземистим буковим криволіссям. Верхній ландшафтний пояс Головного пасма утворюють середньогір’я під гірсько-лучними степами (яйли) на гірсько-лучних чорноземно­видних ґрунтах і гірських чорноземах. Тут поширені різноманітні карстові форми рельєфу. Найбільш цікавими для туристів є карстові печери Криму. Розвитку карстових процесів сприяють тріщинуватість юрських вапнякових порід, кліматичні умови. На Головному пасмі буває за рік від 1000 (на заході) до 600–700 мм (на сході) опадів, при­чому 50–60 % у вигляді снігу. Клімат яйлинського поясу прохолодний (середні температури липня +15… +16°, січня –4 °С). Головне пасмо є акумулятором підземних вод, які, розтікаючись на південні та пів­нічні схили, дають початок струмкам і річкам.

На північному схилі Головного пасма утворились глибокі ущели­ни — каньйони. Найбільший з них — Великий каньйон — унікаль­ний витвір природи.

В третинний період, коли в Криму відбувалися горотворні процеси, в єдиному вапняковому масиві відбувся розлом. Потім під дією води тріщинувата смуга навколо розлому перетворилася в глибокий каньйон. Довжина його 3 км, глибина — 350 м. По дну каньйону протікає р. Кокотка (р. Аузун-Узень) з чистою прозороюводою. Схили каньйону дуже круті, для виходу з нього на масив Ай-Петрі потрібні альпіністська підготовка і спорядження. Оскільки каньйон вузький, то під час дощу швидко переповнюється водою, тому перебувати там небезпечно.

На сухих південних схилах Головного пасма та кам’янистих урви­щах поширені напівчагарники. В карстових лійках і улоговинах росте бук, на скелястих кручах зростає тис ягідний.

На південному схилі Кримських гір широколисто-лісові ланд­шафти утворюють низькогірний ярус з дуба пухнастого і скельного на бурих гірських лісових ґрунтах і прияйлинський середньогірний ярус з бука і дуба на бурих гірських лісових ґрунтах.

Своєрідності ландшафтній структурі надають вулканічні низь­когір’я з розрідженими ялівцево-грабовими та дубовими лісами на коричневих ґрунтах. Вулканічні ландшафти типові на масиві Карадаг. Тут поширені рідкостійні посухостійкі ліси та чагарники на коричне­вих ґрунтах. Східний Крим і Карадаг — невисокі гори (300–500 м), але близькість моря, загостреність форм, значні перепади висот нада­ють їм справжнього гірського вигляду. Карадаг — музей вулканічних порід просто неба.

Тут можна побачити вулканічну лаву юрського періоду — «чортів комин», химерні фігури вивітрювання вулканічних порід.

Кримська південнобережна субсередземноморська область охо­плює прибережну смугу від мису Айя на заході до Планерського на сході, її територія складена верхньотріасовими, юрськими сланцями і вапняками. Положення на окраїні субтропічного поясу, південна експозиція приморських схилів сприяли розвитку ландшафтів серед­земноморського типу. Це найтепліша природна область в Україні: середні температури липня +23,5… +24 °С, січня +4… +2 °С. Сума ак­тивних температур найбільша в Україні — 3700–4100 °С, річна кількість опадів недостатня: 577 мм (Ялта), 430 мм (Алушта), 323 мм (Судак). Максимум їх припадає на осінньо-зимовий період.

Природна рослинність Південного берега Криму представлена низькорослими лісами, заростями чагарників і напівчагарників, су­хостійких трав. Тут поширені пухнастий дуб, деревовидний ялівець, дика фісташка, суничне дерево, скумпія, плющ тощо. На значних площах природна рослинність замінена парковою з рослин, завезених з різних частин світу. Тут прижилися кипарис, лавр, магнолія, платан, ліванський кедр, мексиканська сосна тощо. До значних парків-пам’я­ток садово-паркового мистецтва належать: Фороський, Місхорський, Лівадійський, Масандрівський, Гурзуфський. Найбільшою науковою установою з акліматизації тропічних і субтропічних рослин є Нікіт­ський ботанічний сад.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Прийом «Аукціон»

• Назвіть складові частини Кримських гір.

• Вкажіть особливості геологічної будови Кримських гір.

• Назвіть особливості кліматичних умов Кримських гір.

• Назвіть особливості живлення та режиму річок Кримських гір.

• Назвіть несприятливі фізико-географічні явища, які характерні для Кримських гір. Поясніть причини їх утворення та поширення.

• Назвіть нові терміни та поняття, які ви вивчили упродовж уроку.

VI. Підсумки уроку

Прийом «Мене вразило…»

Учні називають по черзі один факт, з вивченого упродовж уроку матеріалу, який їх вразив.

VII. Домашнє завдання

• Опрацюйте текст підручника.

• Складіть порівняльну характеристику Українських Карпат та Крим­ських гір, використовуючи типовий план характеристики.

Уроки на схожу тему:
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: