Міграційні процеси і міграційна політика держав

Мета: розширити та поглибити знання учнів про міграції, сфор­мувати систему знань про особливості міграційних процесів у су­часному світі; розвивати вміння характеризувати напрями світо­вих міграційних потоків, аналізувати текстові, картографічні та статистичні матеріали, виховувати цікавість до теми, самостій­ність мислення.

Обладнання: політична карта світу, атласи, таблиці, графіки.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

1. Прийом «Географічна розминка»(без використання карт)

• Назвіть країну, яка є третьою за чисельністю населення у світі. Який тип відтворення населення для неї характерний?

• Наведіть приклади країн, де спостерігається від’ємний природ­ний приріст.

• Наведіть приклади країн, які характеризуються найвищими показниками природного приросту у світі.

• Назвіть регіони із найвищою густотою населення у світі.

• Назвіть мегалополіси світу.

2. Прийом «Ти — мені, я — тобі» (робота в парах)

Обмін зошитами з тестовими запитаннями, рішення, взаємопе­ревірка.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Значний вплив на розміщення населення, його чисельність вокремих регіонах світу або на певних етапах розвитку має меха­нічний рух населення, або міграції. Міграції відігравали визначну роль у розвитку людства, — пригадаємо Велике переселення наро­дів або Великі географічні відкриття. Расова й етнічна різноманіт­ність населення Землі також склалася в результаті міграцій. Саме механічний рух населення виявився причиною утворення міст, міських аґломерацій. Деякі сучасні держави світу (США, Канада, Австралія) засновані мігрантами. 3 % населення Землі — понад 190 млн осіб — сьогодні проживає не в тих країнах, де вони народи­лися.

На перший погляд, у переміщенні людей важко виявити певні закономірності, бо досить складно знайти людину, яка прожила на одному і тому ж місці все своє життя. Люди постійно переміщують­ся: подорожують, їздять у відрядження і на відпочинок, переселяються, — тому їх кількість у певному місці весь час змінюється.

Однак, відомий учений-географ М.М. Баранський стверджував: «Люди — не перелітні птахи, і їх переселення пояснюється не біо­логічними, а суспільними законами». Давайте визначимо, які зако­ни спричинюють міграції та які наслідки має переселення людей.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Міграції та їх класифікація

Міграція населення (від лат. migratio — переміщення) — пере­міщення людей (мігрантів) через кордони тих чи інших адміністративно-територіальних одиниць зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.

Для характеристики міграцій використовують різні критерії. Міграції класифікують за причинами (економічні, політичні, релі­гійні, національні, екологічні тощо); термінами (сезонні, тимчасо­ві, постійні, або незворотні), масовістю (одиничні і масові); дальніс­тю (міжконтинентальні і внутрішньоконтинентальні); напрямами (зовнішні і внутрішні); мотивами (примусові та добровільні); спосо­бами організації (організовані та неорганізовані); правовим стату­сом (легальні і нелегальні).

Завдання 1. Наведіть приклади міграцій населення, які різ­няться за мотивами, причинами, термінами, з якими ви знайомі зпопереднього курсу географії.

Розглянемо деякі з них детальніше. залежно від напряму мі­грації розділяють на зовнішні (перетин кордонів держави) і внутрішні (переміщення всередині державної території). Якщо зовніш­ня міграція розглядається як виїзд за межі держави, її називають еміграцією, то в’їзд або повернення на колишнє місце проживан­ня— імміграцією. До внутрішніх міграцій належать відтік сіль­ського населення до міст, так звані «маятникові міграції»— поїзд­ки до місць роботи або навчання тощо.

У певні періоди зовнішні міграції набувають настільки масового характеру, що в країні еміграції різко скорочується кількість насе­лення, а в країні імміграції механічний приріст населення переви­щує природний. Так, 2/3 приросту населення Ізраїлю забезпечують іммігранти, щорічна імміграція до США становить близько 1 млн чол., до Канади — 200 тис., до Австралії — 130 тис. З іншого боку, Ірландія пережила три хвилі еміграції, які зменшили її населення з8,3 до 3 млн чол.; Росія та Україна — чотири хвилі, Італія— шість.

2. Причини зовнішніх міграцій

Якщо розмістити причини еміграції за ступенем важливості, то на першому місці буде економічна, пов’язана з пошуком роботи, поліпшенням умов життя. Це спричиняє так звану трудову мігра­цію. Економічні причини обумовили і таке відносно нове міграцій­не явище, як «відтік інтелекту»: великі заробітні плати в розви­нених країнах приваблюють висококваліфікованих фахівців.

У міжнародних міграційних процесах вирізняють три великі хвилі трудової міграції:

• хвиля «старої міграції» (перші дві третини XIX ст.) — потік економічних мігрантів з Європи до Америки, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки;

• друга хвиля (наприкінці XIX — на початку XX ст.) — переселен­ня селян в роки столипінської земельної реформи, економічне освоєння Сибіру і Далекого Сходу, переселення селян зЄвропи до Америки внаслідок погіршення рівня життя (картопляний голод в Ірландії, падіння цін на європейську пшеницю);

• хвиля «нової міграції» (після Другої світової війни) — перемі­щення некваліфікованих робітників, науковців і фахівців з від­сталих країн до розвинених.

Завдання 2. Проаналізуйте карти атласа та діаграми в підруч­нику, визначте основні напрями сучасної міграції та поясніть їх причини.

Сучасна міжнародна міграція робочої сили зумовлена віднос­ним перенаселенням і, відповідно, низьким рівнем соціально-економічного розвитку десятків слаборозвинених країн. До почат­ку 1990‑х рр. половину з 20 млн іммігрантів у розвинених держа­вах Заходу складали вихідці зі слаборозвинених країн. Максимальна кількість іммігрантів — 13 млн чол. — припадає на країни Європейського Союзу, іншими центрами імміграції є США, країни Перської затоки, Південна Африка.

Політичні міграції спричинені війнами, революціями, ліквіда­цією колоній, зміною державних кордонів тощо. Політична емігра­ція у значних масштабах відбувалася після Жовтневої революції вРосії, Першої і Другої світових війн. У 90-х роках ХХ ст. найбіль­ші потоки емігрантів спостерігалися на Балканах після громадян­ської війни, що стала наслідком розпаду Югославії на ряд суверен­них держав.

Релігійні міграції, як правило, пов’язані із паломництвом до святинь: Єрусалима, Мекки та ін. Типовим прикладом міграцій на національному підґрунті є переселення євреїв з усього світу до Із­раїлю, який було створено у 1948 р.

Останнім часом до головних причин міграцій додалася ще од­на— екологічна. Люди залишають райони екологічних катастроф, де існує загроза для їх здоров’я і життя (ЧАЕС, Приуралля).

Країни з високими показниками міграції (2000–2005 рр.)

 

Місце

Країна

Сальдо імміграції(тис. осіб)

1

США

6493

2

Іспанія

2846

3

Італія

1125

4

Канада

1041

5

Німеччина

1000

 

Місце

Країна

Сальдо еміграції(тис. осіб)

1

Мексика

3983

2

Китай

1900

3

Індія

1350

4

Іран

1250

5

Пакистан

1239

3. Наслідки та проблеми зовнішніх міграцій

Сучасні міграції контролюються здебільшого державними ор­ганами, які покликані створювати сприятливі життєві умови для іммігрантів, контролювати їх кількість, склад. Існує багато між­народних угод, що регулюють напрями міграційних потоків для більш раціонального використання робочої сили.

Завдання 3. Висловіть свою думку щодо позитивних та нега­тивних наслідків міграцій. Обґрунтуйте свою відповідь конкретни­ми прикладами.

Міграція робочої сили значною мірою (причому як негативно, так і позитивно) впливає як на країни, до яких вона імпортується, так і на країни-експортери трудових ресурсів.

Система економічних зв’язків, що виникають між державами узв’язку з міграцією робочої сили, супроводжується потоками то­варів і капіталів, у тому числі грошовими переказами на батьків­щину іммігрантів. Так, на початок ХХІ ст. близько 40 країн світу мали у своїх надходженнях з-за кордону не менше 100 млн дол. від мігрантів, а 10 країн — понад 1 млрд дол. Крім того, країни, що експортують робочу силу, отримують низку інших переваг, як-от: зниження тиску надлишкових трудових ресурсів і, відповідно, соці­ального напруження в країні; безкоштовне навчання робочої сили професійних навичок, ознайомлення з передовою організацією пра­ці та ін. Міграція інтелектуальної еліти нації викликає негативні на­слідки для країни-«донора». Так, наприкінці ХХ ст. Україна втра­тила значний науковий потенціал, що негативно позначилося на економічному розвитку держави. До того ж висококваліфіковані емігранти не завжди знаходять роботу, яка відповідає їхній кваліфі­кації у тій країні, куди вони емігрували.

Наслідки використання «сірого капіталу» для розвинених кра­їн більш позитивні. Наприклад, за умовними розрахунками, чис­тий виграш для США від залучення одного «середнього» вченого-гуманітарія складає близько 320 тис. дол., вченого в галузі суспільних наук — 253 тис. дол., інженера — 265 тис. дол., ліка­ря— 664 тис. дол.

Водночас неконтрольований приїзд емігрантів може спричиня­ти навіть у розвинених країнах соціальне напруження, пов’язане із зайнятістю, етнокультурною або релігійною нетерпимістю (напри­клад, заворушення мусульман у Парижі). Тому більшість країн проводить жорстку імміграційну політику.

Значні проблеми в багатьох країнах світу зумовлені нелегаль­ною міграцією, яка є загрозою для міжнародної стабільності йроз­витку держав. Протидія нелегальній міграції безпосередньо пов’язана із забезпеченням національної безпеки держави, оскіль­ки нелегальна міграція сприяє створенню організованих злочин­них угруповань, діяльність яких спрямована на незаконне ввезення мігрантів включаючи торгівлю людьми, сексуальну експлуатацію жінок і дітей. Для нашої країни проблема нелегаль­них мігрантів єособливо актуальною, адже внаслідок свого гео­графічного положення вона виступає своєрідним транзитним мос­том, що поєднує Азію та Європу.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Завдання 4. Визначте вид міграцій:

• переселення африканських рабів до США в ХІХ ст.;

• освоєння комсомольцями з України і Росії цілинних земель вКазахстані;

• переселення «середняків» та «куркулів» у віддалені райони СРСР під час колективізації;

• переселення кримських татар після Другої світової війни у від­далені райони.

VI. Підсумок уроку

• Механічний рух населення (міграції) — переміщення людей по території. Міграції класифікують за причинами, термінами, мотивами та іншими критеріями.

• Міграції істотно впливають не тільки на структуру і кількість населення, але й на соціальне, господарське і духовне життя суспільства. Міграції також впливають на чисельність трудо­вих ресурсів та зайнятість населення.

• Впродовж останніх десятиріч зберігається основна тенденція міграційних процесів: збільшується кількість переселень з бід­них та найбідніших країн до розвинених.

• Переселення людей за межі їхніх країн є очевидною ознакою глобалізації, що набуває дедалі більшої значущості.

VIІ. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § __.

2. Соціогеографічний практикум. Безумовно, ви вже замислюва­лися над своїм майбутнім. Чи бажаєте ви виїхати за кордон на навчання, роботу, на постійне чи тимчасове проживання? Сфор­мулюйте свої міркування в есе «Чому я бажаю (не бажаю) виїхати за кордон».

3. Підготувати короткі повідомлення (окремим учням) про світові релігії: християнство, іслам, буддизм.

Уроки на схожу тему:
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: