Міжнародне співробітництво у вивченні Антарктики й охороні її природи

Мета: сформувати в учнів систему знань про міжнародне співробітництво у вивченні Антарктиди й охороні її природи, систематизувати знання географічної номенклатури материка, історії досліджень, дати знання про роль українських дослідників у вивченні Антарктиди, закріпити вміння працювати з контурними картами.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: карта Антарктиди, портрети дослідників материка, контурні карти, атласи, підручники.

Опорні та базові поняття: закономірності розміщення географічних об’єктів, міжнародне співробітництво, дослідна станція.

Географічна номенклатура: станція «Академік Вернадський», моря Ведделла, Росса, Беллінсґаузена, Трасантарктичні гори, масив Вінсон, Антарктичний півострів, Південний полюс.

Зміст уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Прийом «Бліцопитування»

• Чому людство прагнуло дістатися до Антарктиди?

• Чи родюча земля на материку?

• Чи багатий материк рослинним та тваринним світом?

• Яке значення для науки мають дослідження Антарктиди?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Прийом «Здивую всіх»

Учитель. У наш час Антарктида — материк міжнародного співробітництва, головним принципом якого є її наукове дослідження. Завдяки діяльності вчених (зокрема, українських) ми з вами можемо дізнатися про сучасну природу Антарктиди.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Учитель. Розвиток світової науки обумовив цікавість до Антарктиди. VI Міжнародний географічний конгрес (Лондон, 1895) відзначив, що вивчення антарктичних районів є важливим географічним завданням, та запропонував Географічним товариствам усього світу проводити відповідні дослідження. Конгрес наголосив на необхідності об’єднання та координації зусиль учених різних країн у дослідженні Антарктиди. Цей заклик не лишився без відповіді. Коротко зупинімося на значних дослідженнях Антарктики.

2. Робота в зошиті. Складання таблиці

 

Рік

 

Зміст досліджень

 

1

 

1897 р.

 

Дослідження Антарктиди розпочала Бельґія

 

2

 

1901 р.

 

Німеччина відрядила державну експедицію під керівництвом Еріха Дригальського (дослідження Землі Вільгельма II)

 

3

 

1902 р.

 

Шотландія відряджає експедицію під керівництвом Вільяма Брюса (відкрив Землю Котса та запропонував трансантарктичний перехід від моря Веделла до моря Росса)

 

4

 

1902 р.

 

Франція відряджає експедицію під керівництвом Жана Батіста Шарко (Антарктичний півострів)

 

5

 

1911–1912 рр.

 

Японська експедиція досліджує море Росса та шельфовий льодовик у ньому

 

6

 

1911–1914 рр.

 

Австралійська експедиція досліджує території Антарктиди, розташовані на південь від Австралії

 

7

 

1914–1917 рр.

 

Британська експедиція під керівництвом Ернста Шеклтона

 

3. Повідомлення учнів про дослідження материка

Кожна антарктична експедиція робила свій внесок у розкриття таємниць льодового материка, виявляла його економічний потенціал, усе більшу увагу приділяючи геологічним та біологічним дослідженням. Цьому сприяв розвиток полярної техніки. У 1923 р. американець Губерт Вілкінс здійснив перший політ над Антарктидою, водночас проводячи аерофотозйомку. Через рік інший американець — Річард Берд — пролетів над Південним полюсом.

За 1925–1939 рр. британці здійснили 13 дослідницьких експедицій, значення яких не можна переоцінити: було здобуто багато океанографічних, гідробіологічних відомостей, докладнішу інформацію про льодові процеси в антарктичних водах та сам материк.

Але з часом антарктичні експедиції стали набувати все більш яскравого політичного забарвлення, бо проводилися з метою розподілу території материка між державами.

Після Другої світової війни антарктичні експедиції набули систематичності: США і Великої Британії, Аргентина та Чілі, Австралія та Нова Зеландія, Південно-Африканська Республіка та Франція, Радянський Союз та Німеччина розгорнули наукові роботи на субантарктичних островах. 1 червня 1957 р. радіостанції світу повідомили про початок Міжнародного геофізичного року. У здійсненні узгодженої програми брали участь понад 60 країн, спостереження проводилися на 5896 станціях, в тому числі антарктичних.

Значним є вклад, що його внесли у вивчення Антарктиди радянські вчені. Ними організовано 12 основних баз, які проводили широкий комплекс наукових досліджень. Найвідоміші з цих станцій — Мирний, Піонерська, Оаза, Схід-І, Комсомольська, Полюс Недосяжності, Молодіжна.

Після розпаду СРСР на незалежні держави роботу на станціях було згорнуто, тепер її проводять тільки російські дослідники, та й російські асигнування на дослідження значно скоротилися — і це за умов зростаючого інтересу до Антарктиди.

Згідно з міжнародним законодавством про Антарктиду та Угодою між Великобританією та Україною, 7 лютого 1996 р. у власність України передано антарктичну науково-дослідну станцію «Фарадей», яка отримала нову назву — «Академік Вернадський».

Головний напрям досліджень українських вчених — вивчення атмосфери, тобто спостереження змін озонового шару, льодовикового покриву, клімату тощо. Учені спостерігають геомагнітне поле та зміни в іоносфері.

Першим українцем, який потрапив до Антарктиди, був Антон Омельченко, що брав участь в експедиції Роберта Скотта. Учасником першої радянської антарктичної експедиції у 1956 р. став академік НАН України, видатний геолог Олег Степанович Вялов. Одним з організаторів дослідження Антарктиди, що проводилося у 1982–1983 рр., став контр-адмірал, кандидат технічних наук, науковий керівник навколосвітньої антарктичної експедиції на суднах «Адмирал Владимирский» та «Фаддей Беллинсгаузен» Лев Іванович Мітін.

Саме з 1982 р. дослідження в Антарктиді проводяться також Інститутом геології наук нині Національної академії наук України, а наукове керівництво цими дослідженнями здійснює Петро Федосійович Гожик. Значний внесок у ці дослідження зробили українські вчені В. К. Геворкян, В. Г. Ватрук, Г. М. Орловський, В. П. Вернигоров (Київ), В. А. Бібік (Керч), Е. З. Самишев (Севастополь).

З часу проголошення незалежності України Антарктиду досліджували дві державні експедиції: у 1996–1998 рр. на судні «Ернст Кренкель» та у 1999–2001 рр. на судні «Горизонт».

4. Прийом «Мікрофон»

Підбиття підсумків вивчення материка.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Прийом «Прес-конференція». Обговорення запитаннь

• Навіщо різні країни досліджують Антарктику?

• Чи має це значення для розвитку їхніх науки та господарства?

• Які наукові дослідження проводять в Антарктиді українські вчені? Пригадайте їхні прізвища.

2. Прийом «Картографічна лабораторія»

Практична робота № 8 «Нанесення на контурну карту географічних об’єктів материка».

3. Прийом «Лови помилку»

Учні, що упоралися з роботою в контурній карті раніше, складають завдання для підсумування роботи з використанням цього прийому.

VI. Підсумок уроку

Заключне слово учнів

• Першим українцем, який потрапив до Антарктиди, був Антон Омельченко, що брав участь в експедиції Роберта Скотта.

• 7 лютого 1996 р. розпочала свою роботу українська антарктична науково-дослідна станція «Академік Вернадський».

• Україна є повноправним партнером у міжнародному співробітництві з вивчення Антарктиди.

VII. Домашнє завдання

• Опрацювати відповідний матеріал підручника.

• Підготувати повідомлення про відкриття та дослідження Північної Америки.

Уроки на схожу тему:
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: