Промисловість: загальна характеристика

Мета: дати визначення поняття «промисловість»; охарактеризувати зміни галузевої структури промисловості; обґрунтувати роль і значення промисловості в господарстві України; розвивати навички складання та аналізу галузевої структури промисловості; виховувати впевненість та позитивність мислення відносно змін, які відбуваються в промисловості України.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

I. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань

II. Вивчення нового матеріалу

III. Первинна перевірка засвоєних знань

IV. Закріплення знань

V. Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань

1. Що називають сталим розвитком?

2. Назвіть показники якості життя.

3. Поясніть, чому саме показники якості життя враховуються при порівнянні індексу розвитку людського потенціалу країн. Яке місце займає Україна за ІРЛП?

4. Чому при розрахунках ВВП на душу населення використовують поняття ПКС?

5. Що називають галузевою структурою господарства?

6. Які галузі господарства відносяться до виробничої (матеріальної) сфери?

II. Вивчення нового матеріалу

1. Промисловість як сфера матеріального виробництва

Промислове виробництво, або, іншими словами, промисловість, — найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. У промисловості працює понад 19,7 % населення, зайнятого в народному господарстві. Промисловість має надзвичайно важливе значення для економіки в цілому, тому що переозброює всі галузі й сфери економіки новою технікою, устаткуванням.

Промисловість — провідна галузь господарства, що виготовляє знаряддя праці, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах, задовольняє потреби населення в різноманітних товарах.

Промисловість поділяється на важку, яка виробляє засоби виробництва — машини, устаткування, сировину, паливо, електроенергію (група «А»), і легку — легку і харчову, яка виготовляє предмети споживання (група «Б»). Важка промисловість включає електроенергетику, паливну, чорну і кольорову металургію, хімічну, машинобудівну, лісову, будівельних матеріалів. Частка важкої промисловості в загальному обсязі промисловості становить понад 70 %.

За ступенем обробки предметів праці галузі промисловості підрозділяються на видобувну (видобуток або заготівля сировини з надр, вод, лісів) і переробну (випуск кінцевої, готової продукції).

За радянський період розвитку економіки виробництво засобів виробництва (групи „А”) розвивалося найбільше, а його частка у загальному обсязі виробництва становила 71,2 % (1989). Частка виробництва групи „Б” (виробництво предметів споживання) становила 28,8 %. З 1990 р. почалися структурні зміни, спрямовані на виробництво товарів народного споживання.

Ці зміни мають і негативні риси, тому що їх головний чинник пов’язаний з найбільшими темпами зниження виробництва групи „А”. Особливо це стосується галузей, які не мають достатньої власної сировинної бази або в яких є труднощі в її розвитку. Так, видобуток вугілля зменшився з 1989 по 2007 р. більш ніжутричі. У чорній металургії видобуток залізної руди зменшився на 30 %, виплавляння чавуну — на 20 %. Найбільший спад виробництва відбувається в нафтопереробній, хімічній та нафтохімічній, вугільній промисловості, чорній металургії, будівельній індустрії. Незважаючи на те що частка виробництва товарів народного споживання збільшується, загальний обсяг виробництва значно зменшується. Так, порівняно з 1989 р. виробництво тканин у 2007 р. зменшилося на 90 %, взуття — на 85 %.

Основні чинники зменшення темпів зростання промисловості (в роки незалежності) пов’язані із загальною економічною кризою (перехід від планової до ринкової економічної системи).

Проте Україна в європейському масштабі залишається значним виробником певних видів продукції: вугілля, залізної руди, прокату чорних металів, сталевих труб, цементу, мінеральних добрив, кальцинованої соди, продукції важкого машинобудування, верстатів, електротехнічної промисловості, сільськогосподарських машин та ін.

На сучасному етапі промисловість України знаходиться на стадії реструктуризації. Реструктуризація промисловості являє собою процес пристосування підприємств та секторів економіки до мінливих умов конкуренції, нових напрямів ринкового попиту та державного регулювання, яке стало характерною рисою економічного розвитку в усіх країнах світу. В країнах з перехідною економікою реструктуризація промисловості є провідним механізмом модернізації старих неконкурентоспроможних підприємств, з одного боку, та інтеграції цих країн до регіональної та світової економіки — з іншого.

III. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання 56. Розподіліть галузі та підгалузі промисловості на дві групи (за принципом: добувна, переробна): харчова, рибна, паливна, лісова, хімічна, добування залізорудної сировини, швейна, автомобільна.

II. Вивчення нового матеріалу

2. Місце і роль промисловості в господарстві України. Загальні показники розвитку промисловості на сучасному етапі

Промисловість є ключовим елементом господарства України, який визначає місце національної економіки в міжнародному поділі праці, динаміку її конкурентоспроможності. В Україні в 2007 р. частка промисловості в загальному обсязі випуску продукції становила 46,1 % (46,5 % у 2006 р.).

Від розвитку промисловості залежить становлення інших секторів економіки країни. Для того щоб промисловість України була конкурентоспроможною, потрібно розвивати високотехнологічні виробництва, галузі, які значною мірою визначатимуть розвиток наукоємних та інформаційноємних видів діяльності, закладають підвалини для формування економіки знань, сприяють зростанню частки високооплачуваної, висококваліфікованої праці. Темпи розвитку промисловості визначають якість та спрямованість економічного зростання країни в цілому.

У 2007 р. переробна промисловість разом з будівництвом та торгівлею була основним локомотивом економічного зростання в Україні. Цьому сприяли інвестиції (фінансові вкладення) в промисловість України. Підприємства металургії, хімічної, нафтохімічної були модернізовані, їх обладнання, виробничі лінії стали більш потужними, сучасними та ефективними. Останніми роками підвищилась якість української промислової продукції. Позитивний вплив на розвиток промисловості останніми роками здійснює значний попит на виробниче обладнання з боку вітчиз­няних виробників, а також стабільність на внутрішньому ринку споживчих товарів, чому у свою чергу сприяють кредитування населення на придбання побутових товарів та стабільне підвищення доходів населення.

Останніми роками спостерігаються якісні позитивні зрушення в промисловості України.

Насамперед це досягнення високих темпів зростання промислового виробництва. Прискорення розвитку промисловості у 2007 р. стало одним з основних чинників економічного зростання в Україні. Як наслідок протягом останніх п’яти років (2003–2007) середньорічні темпи зростання промисловості в 1,2 разу перевищували динаміку ВВП (9,6 % проти 7,8 %). Але проблема полягає в тому, що динаміка промислового зростання має нестійкий характер.

Для того щоб зберегти та посилити позитивні зрушення в промисловості України, потрібна не тільки макроекономічна стабільність і поліпшення інвестиційного клімату, але й заходи щодо підвищення конкурентоспроможності українських виробників.

Подальші перспективи зростання промисловості України залежать від спроможності подолати суперечності розвитку та вміння вчасно ефективно реагувати на зміни конкурентної ситуації як на світовому, так і на внутрішньому ринку.

IV. Закріплення знань

Завдання 57. Проаналізуйте дані таблиці. Дайте відповіді на запитання:

1. Яка частка в загальному виробництві продукції електроенергетики, машинобудування і хімічної промисловості?

2. Назвіть галузі промисловості, що за останні 15 років зазнали значного спаду. Як можна пояснити спад виробництва в цих галузях?

3. Які галузі збільшили виробництво продукції? Чим це пояснюється?

4. Чи можна зміни, що відбулися в структурі промисловості, вважати позитивними?

Розподіл продукції промисловості за галузями господарства


ІІ. Вивчення нового матеріалу

3. Світові тенденції в зміні структури економіки

Розгляньмо основні економічні співвідношення, що характеризують особливості структури господарства.

1) Співвідношення виробничої та невиробничої сфер. У найбільш розвинених країнах сьогодні у невиробничій сфері (або сфері послуг) зайнято 70–75 % населення, а у виробничій — 25–30 %. Світова тенденція полягає в подальшому зростанні такої нерівномірності: сфера послуг займає все більшу частку в економіці, а частка матеріального виробництва зменшується. За умов високих технологій і сучасної організації виробництва необхідна все менша кількість працівників, які виготовляють усі необхідні товари.

2) Співвідношення першого і другого підрозділів господарства (І — виробництво засобів виробництва, ІІ — виробництво предметів споживання). Світовий «стандарт» у цій пропорції такий: близько 2/3 загальні виробництва представляють другий підрозділ, тобто виробництво предметів народного споживання, і лише 1/3 — засоби виробництва (перший підрозділ). У радянський період в українській економіці неза­перечний пріоритет належав першому підрозділу. За цей час співвідношення важкої та легкої промисловості змінилося з 1:2 (у 1913 році) до 3:1 (у 1990 році). Результатом радянської індустріалізації був тотальний дефіцит споживчих товарів і продовольства, що стало характерною ознакою «радянського способу життя».

3) Частка галузей науково-технічного прогресу. Такими галузями є енергетика, хімія органічного синтезу (синтетичних матеріалів), складне й наукомістке машинобудування. Ці галузі активно впливають на розвиток решти сфер, прискорюючи їхній розвиток і технічну модернізацію. Таким чином, чим більша частка галузей НТП у структурі промисловості, тим більш прогресивною є така структура й економіка загалом. Для високорозвинених країн цей показник досягає 60–66 %, для окремих (Японія, Південна Корея, Тайвань) — до 90 %.

4) Частка високотехнологічних галузей і виробництв є новим структурним показником, що пов’язаний із сучасною інформаційно-технологічною революцією. Розвинені країни зберігають монополію на розробку й упровадження новітніх технологій, які називають «високими», або «тонкими». Серед останніх — мікроелектроніка, робототехніка, біотехнологія, генна інженерія, мембранні технології, «нанотехнології» та ін. За рахунок такої монополії розрив між країнами-лідерами (а таких країн не більш ніж 10–15) та рештою світу неухильно збільшується. Відповідно зберігається й посилюється неоднаковість соціально-економічного розвитку. Торгівля технологіями, природно, не суперновими, а «вчорашніми», стає головним напрямом зовнішньоекономічної діяльності.

В Україні високі технології освоєно в ракетобудуванні й авіаційній промисловості, однак їхня частка в промисловості вкрай недостатня.

Практична робота 5. Складання схеми галузевої структури промисловості України.

V. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.

Завдання 58. Скориставшись даними (схема «Галузева структура господарства», «Кількість зайнятого населення по галузях господарства»), обчисліть кількість зайнятих у виробничій і невиробничій сферах економіки України. Наскільки ці дані співвідносяться зі світовими «стандартами»? Припустіть, у якому напрямі слід змінювати структуру господарства України? За даними атласу обчисліть частку галузей НТП в економіці України. Яке значення мають ці галузі в економіці будь-якої держави?

Уроки на схожу тему:
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: