Земельні, водні, лісові, кліматичні, рекреаційні ресурси світу

Мета: охарактеризувати особливості і розміщення природних ресурсів світу, розвивати уміння працювати в малих групах, само­стійно опрацьовувати навчальний матеріал, використовуючи різні джерела географічних знань; виховувати комунікабельність, по­чуття дружності, толерантності.

Обладнання: політична карта світу, підручник, довідники, ат­ласи, таблиці, діаграми.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Добре, коли країна забезпечена багатьма видами мінеральної сировини, а її технічних можливостей достатньо для того, щоби із максимальною прибутковістю цю сировину використовувати. Але, як ви знаєте, таких країн небагато. Що ж тоді? Чи означає це, що інші країни в умовах нерівних можливостей приречені на низький економічний розвиток?

Зовсім ні. Для розвитку країни потрібні й інші види природних ресурсів, наявність яких може відігравати навіть більше значення для її економіки, ніж багатство мінеральною сировиною. Дізнаємо­ся про земельні, водні, лісові, кліматичні, рекреаційні ресурси сві­ту та ресурси Світового океану з доповідей груп.

IІІ. Вивчення нового матеріалу (захист проектів)

1. Земельні ресурси

Землі, що використовуються в господарській діяльності люди­ни, а також землі, які можуть використовуватися в різних галузях господарства, становлять земельні ресурси світу. Вони належать до відновлювальних природних ресурсів і характеризуються певною територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо.

Земельні ресурси — основа розміщення господарських об’єктів, головний засіб виробництва у сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується й відіграє роль родючість ґрунтів.

Земельний фонд (без Антарктиди та Ґренландії) становить 133,9млн км2 (13,4 млрд га), або 26,3 % загальної площі земної кулі, у тому числі:

• орні землі (рілля, сади, плантації) — 1,45 млрд га (11 %);

• луки й пасовища — 3,2 млрд га (24 %);

• ліси й чагарники — 4,1 млрд га (31 %);

• малопродуктивні землі (болота, пустелі, льодовики) — 4 млрд га(30 %);

• антропогенні забудови (міста, заводи, транспорт) — 0,4 млрд га (3 %).

Одним із найважливіших показників у земельному фонді тери­торії є частка орних земель. На Євразію припадає 59 % світової ріл­лі, на Північну та Центральну Америку — 15 %, на Африку — 15%, на Південну Америку — 8 %, на Австралію — 3 %. 80 % світової ріллі знаходиться у посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ — у країнах Африки (24 %) та Азії (18 %).

Структура земельного фонду планети не залишається незмін­ною. Постійний вплив на неї мають два процеси протилежного ха­рактеру. З одного боку протягом тисячоліть людство веде боротьбу за розширення земель, придатних для сільськогосподарського ви­користання. Тільки протягом ХХ ст. розораність земного суходолу збільшилася у двічі. А з іншого боку постійно відбувається погір­шення, виснаження земель. Ґрунти втрачають свою родючість, еродують. Внаслідок ерозії з сільськогосподарського обігу щорічно випадає 6–7 млн га. Заболочування, засолення й опустелювання виводять з обігу ще 2–3 млн га щорічно.

Земельні ресурси найбільших землеробських країн світу

Країна

Всі землі, тис. га

Орні землі (%)

США

980,9

19,8

Індія

306,5

50,6

Росія

1707,5

7,6

Китай

958,5

9,7

Бразілія

851,2

6,1

Австралія

768,2

6,1

Канада

997,1

4,6

Казахстан

271,7

13,1

Україна

60,3

54,6

Ніґерія

92,4

9,0

2. Водні ресурси

До водних ресурсів відносять поверхневі та підземні води, які використовуються або можуть бути використані у господарстві. Водні ресурси є відносно невичерпним, оскільки їх загальна кіль­кість на планеті залишається незмінною, однак їхня якість стрімко погіршується.

Загальний об’єм гідросфери Землі — 1,4 млрд км3, причому 96% припадає на води Світового океану. Об’єм підземних вод ста­новить понад 23 млн км3, у льодовиках міститься 24 млн, в озе­рах— 176 тис., у болотах — 12 тис., у річках — більш ніж 2 тис.км3. Але прісної води наявно тільки 2,5 % від усієї маси води. Реально придатними для освоєння є насамперед води річок, прісних озер та підземних вод неглибокого залягання — це лише 0,03 % усіх вод­них запасів Землі. Проблема дефіциту прісної води обумовлена на­самперед бурхливим розвитком господарства. Основними спожи­вачами прісної води є сільське господарство (63 %), промисловість (27 %), комунальне господарство (7 %) і транспорт. Світове спожи­вання прісної води перевищує 3 800 млрд м3 на рік.

Запаси доступної прісної води розміщені дуже нерівномірно, що пояснюється кліматичними та рельєфними особливостями терито­рії. У Латинській Америці зосереджено 31 % від усього обсягу ресур­сів прісної води Землі, у Східній Азії — 22 %. Водночас третина су­ходолу вже зараз відчуває нестачу води. 700 млн людей, які живуть у 43 країнах світу, потерпають від постійного дефіциту води, а понад 900 млн осіб не мають доступу до джерел чистої питної води.

Якщо прогнози щодо збільшення чисельності населення і роз­ширення економічної діяльності справдяться, то до 2050 р. частка населення планети, що відчуватиме нестачу води, зросте більш ніж у п’ять разів.

Проблема нестачі води в густозаселених регіонах земної кулі пов’язана також із значним забрудненням вод річок і озер унаслі­док господарської діяльності. Нині проблема водозабезпечення стала однією з найбільших проблем людства.

Для раціонального використання водних ресурсів у світі збудо­вано понад 16000 водосховищ, потужні іригаційні системи. Однак головним шляхом подолання даної проблеми є зменшення витрат води, особливо у сільському господарстві. Також слід зменшувати водомісткість виробництва: запроваджувати маловодні та безводні технології. Одним зі способів одержання прісної води є опріснення морської. Перспективним шляхом подолання водного дефіциту єтранспортування айсбергів. Існують проекти територіального пе­рерозподілу річкового стоку.

3. Лісові ресурси

Лісові ресурси — це ліси певної території, які використовують­ся або можуть використовуватися для задоволення будь-яких по­треб суспільства. Вони складаються з деревних, технічних, харчо­вих, кормових, лікарських ресурсів. Ліси виконують також захисні, водоохоронні, оздоровчі, заповідні функції. Лісові ресур­си належать до групи біологічних, тому вони є вичерпними, але відновлювальними.

Лісовий фонд світу складає приблизно 28 % суходолу. Більша частина лісів сконцентрована у двох лісових поясах — північному, з переважанням хвойних пород (пролягає через Канаду, США, Скандинавію, Росію) та південному, з листяними породами дерев (території Центральної та Південної Америки, Екваторіальної Аф­рики, Південної та Південно-Східної Азії).

Найбільші площі лісів збереглися в Азії та Південній Америці, найменші — в Австралії та Європі. За запасами деревини провідні місця у світі належать Росії, Канаді, Бразілії, США, Індонезії; з-поміж африканських країн — Демократичній Республіці Конґо (ДРК).

Щороку площі лісів скорочуються на 125 тис. км2, що дорів­нює площі Австрії і Швейцарії разом узятих. Тільки за останні двісті років лісистість земного суходолу зменшилась удвічі. Особливо страждають вологі екваторіальні ліси. Їх знищують під ріл­лю вкраїнах, що розвиваються. Багато деревини йде на потреби целюлозно-паперової та меблевої промисловості. У найбідніших країнах й досі використовують деревину як паливо. Із знеліснен­ням пов’язані ерозія ґрунтів і зменшення запасів кисню в атмосфері.

Головним шляхом подолання проблеми скорочення лісових ре­сурсів є лісовідновлення, комплексне використання деревини, за­міна деревини на синтетичні матеріали.

4. Ресурси Світового океану

Ресурси Світового океану представлені мінеральними, енерге­тичними та біологічними запасами. Величезним є значення Світо­вого океану для транспорту й рекреації.

Мінеральні ресурси представлені нафтою, природним газом, групою твердих корисних копалин. Геологічні запаси нафти на шельфі оцінюються в 0,3 трлн т, природного газу — в 140 трлн м3. Видобуток нафти та газу ведеться в Перській, Мексиканській за­токах, Північному і Каспійському морях. Кам’яне вугілля на шель­фі видобувають Великобританія, Японія, Нова Зеландія, Канада, Австралія. Глибоководні частини океану вкриті залізомарганцеви­ми конкреціями. Їх загальні запаси оцінюються в 2–3 трлн т, а по­ки доступні 250–300 млрд т.

Енергетичні ресурси — це механічна і теплова енергія вод Сві­тового океану. З енергетичних ресурсів найбільше використовуєть­ся енергія припливів та відпливів. Сумарна потужність припливів на нашій планеті оцінюється вченими від 1 до 6 млрд кВт/год. Електростанції, які працюєть на енергії припливів та відпливів, єуФранції, Росії, КНР. У деяких країнах світу розробляються івже частково реалізуються проекти з використання енергії течій іхвиль. Використання термальної енергії океанських вод є пер­спективним завданням людства.

Біологічні ресурси Світового океану охоплюють різноманітних представників рослинного і тваринного світу, які мешкаютьу його водах. Біомаса океану налічує 140 тис. видів, а її загальний обсяг оцінюється в 35 млрд т. Вчені вважають, що цих ресурсів вистачить, щоби прогодувати 30 млрд осіб. Частка риби становить 80 % усієї морської біомаси. Решта останньої припадає на молюс­ків (кальмарів, мідій, устриць), ракоподібних (крабів, омарів, креветок), мізерна частка — на водорості. Щорічно виловлюється 85–90 млн т риби, молюсків та інших морепродуктів; цим люд­ство забезпечує до 20 % своїх потреб у білках тваринного похо­дження. останніми роками поширилося розведення деяких видіворганізмів на морських плантаціях і фермах (аква- та марикуль­тури).

Людство, експлуатуючи природні ресурси Світового океану, водночас широко використовує його як смітник, скидаючи в океа­нічні води виробничі та радіаційні відходи. Океан і суходіл — це єдина екологічна система, тож екологічна криза в океані загрожує знищенням усієї біосфери.

5. Кліматичні ресурси

Кліматичні ресурси — невичерпні природні ресурси, що міс­тять сонячну енергію, вологу та енергію вітру. Кліматичні ресурси не споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людей, не знищуються у процесі використання, але мо­жуть погіршуватись або покращуватись (за умови цілеспрямованої діяльності).

Кліматичні ресурси з огляду на їх значення для діяльності лю­дини можна поділити на:

• енергетичні — дають можливість одержувати дешеву екологіч­но чисту електроенергію;

• сільськогосподарські — певна кількість тепла і світла забезпе­чує необхідні умови для розвитку с/х культур;

• рекреаційні — відображають зв’язок метеорологічних умов ісамопочуття людини.

Поєднання тепла, вологи, водного режиму, ґрунтів певної тери­торії, що використовуються в сільському господарстві, називають агрокліматичними ресурсами.

6. Рекреаційні ресурси

Рекреаційні ресурси — сукупність природних та антропогенних об’єктів і явищ, які можна використовувати для відпочинку, ліку­вання й туризму. В їх структурі виділяють два напрями — природ­ний і соціально-економічний. Основу рекреаційних ресурсів стано­вить природний напрям, який охоплює морські узбережжя, береги річок, озер, ліси, парки, гірські райони тощо. До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать пам’ятки історії, ар­хітектури, етнографічні елементи.

Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. До основних видів ре­креаційних ресурсів належать: узбережжя теплих морів; береги річок, озер і водосховищ; лісові та лучні масиви; передгір’я та гір­ські країни, окремі природні об’єкти; міста — столичні та історич­ні центри; міста-курорти або курортні місцевості; релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; давні міста, фортифікаційні споруди тощо.

Величезні можливості для розвитку туризму мають рекреацій­ні ресурси океанів і морів. До основних рекреаційно-туристських берегових районів належать: в Атлантичному океані — Середзем­номорське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного, Балтійського та Чор­ного морів, півострова Флоріда, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст міських аґломерацій Атлантичного узбережжя Пів­нічної та Південної Америки; у Тихому океані — Гавайські острови і східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст і міських аґломерацій Тихоокеан­ського узбережжя Північної та Південної Америки; в Індійському океані — острів Шрі-Ланка, райони прибережних міських аґломе­рацій Індії, східне узбережжя острова Мадаґаскар.

Використання рекреаційних ресурсів є дуже вигідним бізне­сом, бо, не потребуючи значних капіталовкладень, приносить швидкий і значний прибуток. Тому в багатьох країнах до рекреації залучають як приватний, так і державний капітал. Особливого зна­чення для залучення туристів набуває рівень розвитку сфери об­слуговування, тому провідні місця у світовому туризмі здебільшого належать розвиненим країнам.

ІV. Закріплення нових знань, умінь та навичок

1. Обмін тестовими завданнями між групами, вирішення, пере­вірка.

2. Обговорення результатів роботи груп. Прийом «Мікрофон».

V. Підсумок уроку

• Земля має величезні природні ресурси, використання яких для потреб світової економіки постійно зростає.

• Наслідком господарського використання всіх видів природних ресурсів є виникнення та подальше загострення регіональних та глобальних проблем, від подолання яких залежить добробут ті існування людей у майбутньому.

• У зв’язку з поширенням негативних наслідків екологічних про­блем постає необхідність раціонального використання природ­них ресурсів.

VI. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § __.

2. Позначити на контурній карті країни, які найкраще забезпече­ні сільськогосподарськими та лісовими ресурсами.

3. Підготувати повідомлення (за бажанням) на тему «Як Україна використовує ресурси морів».

Уроки на схожу тему:
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: