Головна » Зарубіжна література

Гійом Аполлінер
Дата народження 26.08 – 1880
Дата смерті 09.11 – 1918
Справжнє ім'я поета - Вільгельм Аполінарій Костровицький
 
Народився він у Римі в 1880 році. Мати, Ангеліка Костровицька, була дочкою польського емігранта Михайла – Аполлінарія -  Костровицького, колишнього  штабс – капітана російської армії, який емігрував до Італії після поразки польського повстання 1863 року.
Батьком майбутнього поета був італійський офіцер Франческо д’ Аспермон. 
 
До 9 років  Г.Аполлінер жив в Італії, наступні десять переважно в Монако, Ніцці, Каннах. У 1899 р. Костровицькі поселилися в Парижі. Правове становище поета довго було невизнанченим. У реєстраційних книгах він записувався то як "італієць”, то як "росіянин”, то як "поляк”. Французьке громадянство отримав лише в 1916 році.
 
У Парижі письменнику жилося важко, він перебивався випадковими заробітками, нарешті влаштувався вчителем у заможну родину і виїхав з нею за кордон. Нові враження сприяли виявленню  художнього таланту Г. Аполлінера – цим псевдонімом з 1902 р. він став підписувати свої поезії.
 
"Хвора осінь”, "Рейнська осінь”, "Дзвони”, "Циганка” – ранні твори поета, які засвідчили неабиякі поетичні здібності.
Його вірші вражає життєвість і людяність відтворених ситуацій і почуттів. Емоційно і схвильовано пише про звичайних людей з їхніми буденними радощами, драмами.
Орфей, винахідник музики й віршування, своїм співом приборкував звірів, зворушував богів і скоряв стихії
(за міфом)
 
Уся творчість  Г.Аполлінера – своєрідний клич Орфея, спроможний, як він сподівався, приборкати "звірів сучасності”- війну, насильство, розбрат – і перетворити таємниці буття на справжнє життя людського духу.
 
У 1900 роки письменник захоплюється живописом, особливо кубізмом, який спонукає його шукати нових форм в поезії. Кубісти намагалися у своїх композиційних конструкціях розкласти оманливий видимий світ  на геометричні складники
 
Г.Аполлінер і П.Пікассо. Їхня дружба мала великий вплив на кожного з них. Пікассо у своєму живописі частково відмовляється від зображення навколишньої дійсності, намагаючись втілити "чисту лірику”, авторське самовираження, найтонші відтінки людських почуттів
Шукає новаторських форм у літературі.
У футуризмі його цікавила можливість необмежених експериментів у галузі мови, жанрів, стилю тощо
 
Внесок Г.Аполлінера в літературу.
Загальне вміння об’єднати розрізнені елементи – фантастику і сатирику, героїку та інтимність;
Перетворити вузьку обмежену прозу на складну і неоднозначну лірику, однотемну поезію - на твір, однаково відкритий і трагічному, і комічному, і ліричному
У творчості поета народився новий "поетичний реалізм”
"У поезії Аполлінера кожний вірш є  самостійною темою серед  більш широких тематичних косплексів, що в свою чергу, породжують нові теми, підпоряковані головній , ледве накресленій”
В.Незвал
У 1917 р. з вуст Г.Аполлінера прозвучав термін "сюрреалізм”.
Для нього сюрреалізм був засобом пізнання реальності. Пізнання глибшого, ніж просте відтворення життя.
 
Поема "Зона”
Тема – поет і сучасність, інтимне й суспільне в житті людини. Автор переконаний, що джерелом справжньої поезії є життя в його безперервному русі, а поезія повинна дивувати, захоплювати і пізнавати життя  за допомогою тільки їй властивих засобів 
 
"Лорелея” (1902). Сюжет пов’язаний з відомою німецькою легендою  про Лору, бідну красуню, яку покохав багатий лицар. Підступність його матері розлучила молодих, і Лора вирішила помститися. За допомогою Бога Рейну вона перетворилася на чарівну – русалку, що зваблювала чоловіків своїм дивовижним співом. Наречений Лори, зачарований її піснями , кинувся у річку, щоб дістатися до скелі, де сиділа дівчина, але хвилі накрили його чоло. Рятуючи коханого, Лора теж загинула. А в Німеччині й досі живе легенда про Лорелею. У вірші оспівується кохання, що спливає з життя героя, як води Сени під паризьким мостом Мірабо.
Міст Мірабо – символ вічної історії взаємин, яка повторюється для кожного покоління мешканців Парижа. Не одне освідчення в коханні чула Сена і котила на своїх хвилях ці пізнання у майбуття.
Основний художній прийом, який використовує поет,- психологічний і синтаксичний паралелізм. Почуття людини порівнюються з природніми явищами
Усе минає в цьому світі, та якщо залишається людина, то залишається й очікування нового дня іф нових почуттів.
 
З початку Першої світової війни письменник – на фронті.Він пішов на війну добровольцем, служив спочатку в артилерії, потім у піхоті, доки не був поранений у голову осколкос снаряда.Поет багато пиша, і з кожним новим твором міцнішають його антивоєнні переконання
Збірка "Каліграми. Вірші Миру і Війни”, увійшли твори присвячені пам’яті  друга поета, літератора Рене Даліза
"Це – книга воєнного часу містить у собі життя; якщо доля буде більше сприяти моїй поетичній репутації, вона більше, ніж "Алкоголі” , схвилює читачів”
Вірші мають вигляд "ліричних ідеограм”.
Найвідоміша "Зарізана голубка і водограй”
 
Поет сприймає війну як всесвітній апокаліпсис, що поставив під загрозу життя людства. 
Твір побудований за принципом антитези: з одного боку, природнє життя – голубка, водограй, люди, а з іншого – кров і насильство.
Образ водограю  набуває значення символу скорботи, гіркого жалю з приводу передчасної смерті молодих. Печаль душі не виплакати, як не може скінчитися вода у водограї. 
 
Г.Аполлінер, виснажений після важкого поранення, захворів на іспанку. 9 листопада 1918 р. помер.


ЗАВАНТАЖИТИ ПРЕЗЕНТАЦІЮ


Презентації на схожу тему:
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: